Tag Archives: інтерв’ю

«5 vymir»: «Формуйте власні музичні смаки і не змінюйтесь під впливом чиєїсь думки»

Якщо для більшості українців перший день жовтня запам’ятався холодною погодою, то для спудеїв Острозької академії він став яскравим і незабутнім, адже першого жовтня альма-матер святкувала свій День народження. Весь день був насичений цікавими подіями, а завершальним акордом став акустичний вечір від «ОстоРадіо», який зумів по-справжньому зігріти душі молодих людей. Душею всього дійства без перебільшення можна назвати молоду та перспективну київську групу «5 vymir». Охочих послухати акустику було чимало, тому дехто навіть сидів на підлозі  – це створювало затишну та невимушену атмосферу. Нам вдалось поспілкуватись із хлопцями, які були приємно вражені всім.

Cьогоднішній акустичний вечір став для багатьох знайомством з вашою творчістю, скажу, що я приємно здивована. Перше питання, яке зацікавило – це назва вашої групи. Чому ви обрали саме таке ім’я для  колективу?

Поштар Костянтин (гітара, вокал): “Я колись сказав, що було б добре, як би за це питання давали гроші. А якщо серйозно, то назва нашого колективу виникла спонтанно, на той час це було просто необхідністю, не було жодних критеріїв. Для нас «5vymir» було кращим ніж щось інше.

Лазарєв Влад (клавіші, вокал): Ви знаєте, це було як у якомусь фільмі, коли багато-багато обставин сходяться разом. Саме за таких умов виникла ідея назви колективу.»

– Вам більше подобається виступати в таких затишних залах перед малою аудиторією, давати акустичні концерти чи ви надаєте перевагу великій сцені?

Лазарєв Влад: « Однозначно перед великою аудиторією. Хоча це як вибирати каву чи чай. Кава – зарядитися енергією, а чай – посидіти та відпочити. Це аналогічна ситуація. Акустичні концерти можна проводити раз на півроку, від сьогоднішнього ми отримали велике задоволення, але не факт, що ми захочемо найближчим часом його повторити.»

-Якби  у вас була можливість виїхати за кордон ви б скористалися нею чи все ж таки залишилися в Україні?

Гаркавенко Рома: «Цікаве запитання. Навіть не знаю, а в принципі дивлячись для чого. Було б круто поїхати в США чи Англію для запису на сучасній судії, в цьому є сенс. А так їхати, просто заради того, щоб там жити… я не знаю.»

Поштар Костянтин: «Ви знаєте, в Україні єдина річ, яка гальмує розвиток це артдиректори  музичних клубів. Зазвичай, це люди, які далекі від музики. А в плані аудиторії, то у нас вона найкраща. Та і взагалі, у нашій країні існують особливі молодіжні течії, яким немає аналогів у світі, але, на жаль, мало хто може це оцінити. Ми маємо з чим порівнювати, тому повірте, у нас є те, чого немає в інших. Тут ми відчуваємо себе причетними до історії, частиною чогось цілого, а це дуже важливо.»

– Людині, яка тільки розпочала знайомство з вашою творчістю, яку пісню ви б порадили послухати перш за все?

Лазарєв Влад: «Безперечно, що це пісня «Так тихо». По-перше, вона найновіша і найбільше мені подобається, а по-друге, –  найякісніше записана. Ця пісня – своєрідна мантра, її можна слухати самому вдома, або вдвох з коханою людиною. Незабаром зможете почути пісню «Я і море» – зовсім протилежна попередній. У цій пісні ми змогли зміксувати абсолютно різні стилі і в цьому її фішка.»

– А як ви ставитесь до музичних смаків сучасного покоління?

Поштар Костянтин: Не можу дати однозначної відповіді на це запитання. Кожна людина самостійно вибирає що їй слухати. Хоча, цей вибір не завжди свідомий. Ми просто  не помічаємо як нам нав’язують ту ж саму попсу. Я знаю, що у вас є власне радіо, яке популяризує якісну , хорошу музику і це надзвичайно круто. Сказати, що мені подобається те, що сьогодні відбувається в музичному світі, то ні. Можливо я трохи старомодний, але з іншого боку це така епоха, ми маємо її сприймати такою, якою вона є,  брати щось з минулого, додавати своє і отримувати нове. Щось таке, за чим би впізнавали музику нашої епохи.

Гаркавенко Рома: Можливо, я помиляюсь, але вважаю, що музика пішла від пісні, тобто з вокалу. Але зараз пісня – це не вокал, пісня – мелодія, ритм. Ми не зациклені на тому, щоб зробити щось абсолютно нове, просто воно само так виходить. Існує думка, що у кожної групи повинна бути своя фішка, але ж ти не може її з себе вичавити. Погляди на це у нас абсолютно різні, саме тому в нашій музиці кожен зможе найти щось своє.

-Цікаво було б почути, які ваші враження від сьогоднішнього виступу, міста, академії?

Поштар Костянтин: Це один із найприємніших виступів, навіть не зважаючи на те, що він був акустичним. Та і взагалі, у вас дуже красиве місто, академія. Не знаю, чи є ще в Україні міста, які наповнені таким історичним  змістом.  Тут у всіх розумні обличчя, і ви надзвичайно щирі, тому  за таких обставин я розумію, що граю для людей, які не просто прийшли посидіти, бо їм нема що робити, а  які справді вміють слухати  і цінувати те, у що ти вклав частинку себе. Наскільки я розумію, то тут вже кілька століть щось відбувається. Кожна людина, яка тут щось робить, вкладає частинку себе. І от коли творить наступна людина, вона бере звідси щось, але віддає ще більше.

-І на завершення. Що б ви хотіли побажати людям, які будуть це читати?

Терещенко Семен (ударні): Побажати? Я б хотів просто попросити людей слухати хорошу музику і формувати власні музичні смаки. Ніколи не змінюйтесь під впливом чиєїсь думки.»

BXzPu_RQ0GE

 

Uw-pB9-Fl4s

 

Розмову вела Марта Княгніцька

Залишити коментар

Filed under АртХол

Живе волонтерство: досвідом ділиться Віолетта Комаркова

E7to_97xcrk

«Ті, хто зараз більше роблять, ніж їх однолітки, в майбутньому і будуть мати більше»

Сьогодні студентству важко знайти роботу, здобути досвід, без якого тебе не сприймають роботодавці. Волонтерство – це та унікальна можливість принести користь не лише комусь, а і собі самому. Це та ж сама робота, просто вона не оплачується. Багато хто байдужий до такого роду занять. Але ж недарма кажуть, що ті, хто зараз більше роблять, ніж їх однолітки, в майбутньому і будуть мати більше.

«Ви вже будете відрізнятися з поміж іншої маси людей»
З впевненістю можу сказати, що я, “працюючи” не за гроші в студентській раді, громадських організаціях, будучи волонтером, отримала величезний досвід. Тому в майбутньому мені буде що написати в резюме. Можливо, це не така вже й велика перевага, але роботодавець вже буде бачити, що ви не просто пасивний працівник. Ви вже будете відрізнятися з поміж іншої маси людей, які просто закінчили університет і шукають роботу.

«Мені хочеться чогось більшого»

Почалося все ще зі школи, коли я зрозуміла, що мені хочеться чогось більшого, ніж просто вчити уроки. Тоді з 8 класу я стала членом Команди президента. Коли вступила до університету, почала діяльність у студентській раді.

 Коли є можливість волонтерити, треба чітко розуміти, що це тобі дасть. В студраді я організовую різні заходи починаючи від розважальних і закінчуючи круглими столами на різну тематику, допомагаю студентству підтримувати зв’язок із адміністрацією та просто всіляко намагаюсь захищати їх інтереси.

«Великий багаж знань я отримала саме завдяки волонтерству»

Щодо громадських організацій, то все вже на рівні міста. Починала я зі Спілки молодіжних організацій Вінниччини, де допомагала знову ж таки організовувати різні заходи, мала змогу зустрічатися із активною молоддю Вінниччини, обмінюватися досвідом. Це абсолютно безкоштовні, але дуже цінні знання.

Сьогодні я член правління ГО Центр Громадської Активності “Результат”, Голова Студентської ради інституту; і можу точно сказати, що великий багаж знань я отримала саме завдяки волонтерству та спілкуванню з молоддю Вінниччини, України та інших країн, з такими ж, як і я.

Катерина Хорощак

Залишити коментар

Filed under Черепашка можливостей

Шлях до здорового способу життя

XeLttIXsE7M

Роман Кучеренко

Найбільша цінність – це наше здоров’я. Його не можна ні купити, ні продати   ̶  лише зберегти. Та зараз важко це зробити. Сучасний світ нав’язує думки про те, що курити та пити – престижно, а їсти фаст-фуд – дешево та зручно. Як уникнути залежності від нездорових продуктів чи шкідливих звичок і зберегти своє здоров’я попри всі спокуси? Про це ми поговорили із Романом Кучеренком. На перший погляд, він – пересічний студент Києво-Могилянки. Та поспілкувавшись ближче, розумієш, що цей хлопець – один із небагатьох молодих людей, які цінують своє життя та здоров’я. До того ж – активно заохочують до цього інших.

̶ Романе, ти часто говориш, як важливо вести здоровий спосіб життя; знаю, навіть лекції читав у своєму університеті про шкідливість куріння. Розкажи, що змусило тебе повернути на цей шлях?

̶  Розпочалась ця історія на другому курсі. Саме тоді я почав потрохи відмовлятися від алкоголю. Приводом до цього стало сильне бажання щось змінити в своєму житті. Я почав ходити на конференції, присвячені здоровому способу життя, писати статті на цю тему, хоч мій профіль – економіка – зовсім не зобов’язував до цього. Пізніше я поїхав на конференцію до Харкова, де ми обговорювали  наслідки вживання людиною «алкояду», тютюну і інших легальних речовин самоотруєння. Одразу ж після конференції, молодь зібралася в гуртожитку на гулянку і перший тост був «за здоровий спосіб життя». Я був вражений їх лицемірством і  вирішив, що рано чи пізно повністю відмовлюся від уживання алкоголю.  Тоді мене осінило:  навіщо витрачати свій час, сили і гроші на те, щоб робити своєму організму гірше?! Я, як і більшість молодих людей, мріяв про велике майбутнє та розумів, щоб досягти того, чого не досягають інші, треба менше витрачати часу на непотрібні  речі.

̶  Першим кроком до здорового способу життя була відмова від алкоголю. Як твоє оточення поставилося до такого кардинального рішення?

  ̶  Кожному зі свого оточення я в доступній формі пояснив, що відтепер не хочу псувати здоров’я і відмовляюся від пиятик. Вмовляти мене не потрібно, якщо я дуже захочу – вип’ю. Нічого надприродного не сталося, я просто дізнався, які наслідки такого способу життя. Ті люди, які це зрозуміли, залишилися в моєму житті. Тих, хто не зрозумів, я зараз і приблизно не згадаю. Одразу по тому частота вживання алкоголю зменшилася з 1-2 разів на тиждень до 1-2 разів на місяць. Я відмовився від горілки і замінив її слабоалкогольними напоями. А згодом взагалі покинув вживати будь-який алкоголь.

̶   Початок ведення здорового способу життя в тебе проявлявся лише у відмові від алкоголю?  

̶  Одночасно з цим я почав впроваджувати здорове харчування: відмовився від відверто шкідливих продуктів (газировка, чіпси, сухарики, майонез, ковбаса)  й поступово замінював їх чимось таким же смачним, але більш здоровим. Потім замінив дешеві продукти більш дорогими і якісними. Наприклад, замість ковбаси став купувати балик. Не скажу, що моя сім’я багата, середній клас, навіть нижче. Але чомусь ми могли собі дозволити не купувати всяку погань і це майже не вдарило по кишені. Економія полягала в тому, що мої батьки та я взагалі забули про будь-які ліки.

̶  Ти – вегетаріанець. Знаю, що було так не завжди. Розкажи, як ти  перейшов на цей етап у своєму житті?

̶ Сталося це на четвертому курсі. На той час я вже три роки спілкувався з однією жінкою-підприємцем, і знав, що вона вегетаріанка. Ми раніше не порушували цю тему, але в якийсь момент я запитав у неї про це. Вона сказала, що м’ясо затуманює розум, притуплює мислення, зменшуючи швидкість розумових процесів, а це не сумісно з тим, чого вимагає її бізнес. Треба сказати, що жінка була вегетаріанкою вже близько десяти років, навчалася в одному з провідних університетів Болгарії, знала п’ять іноземних мов, та й бізнес у неї був дуже успішним. Цей приклад так мене надихнув, що я вирішив в період найближчої сесії не їсти м’яса й поспостерігати, що станеться з моїм мисленням. Так і зробив, і з подивом помітив, що навчання мені давалося легше, і всі іспити я здав краще. Після цього вирішив не їсти м’ясо під час сесій і впродовж християнських постів. А пізніше відмовився від нього назавжди.

̶  Від яких продуктів тобі було відмовитися найважче?

̶  Від сала, голубців та шашликів. Сало я сам солив, природно, що воно було найкращим для мене. Мамині голубці  ̶  найсмачніші в світі, а ще шашлик…  З алкогольних напоїв найскладнішим було  позбутися пива. Не знаю, що в нього додають, але коли я відчував його запах, то не міг втриматися. Я довго пересилював цю тягу, але врешті зумів.

̶  Зараз ти здебільшого вживаєш сиру їжу. Чи важко дотримуватися такого харчування? Що зазвичай включає у себе такий раціон?

̶  Я почав збільшувати частку сирої їжі в своєму раціоні з кінця серпня цього року. Я не хотів і не планував переходити на сироїдіння саме зараз, але зауважив, що мені хочеться сирої їжі. Мало того завдяки їй моє самопочуття покращується.  Пручатися не було сенсу, і я дав своєму організмові те, чого він хоче. Мій прийом їжі зазвичай складається з великої миски овочевого салату. Коли хочеться різноманітності, купую овочі, коренеплоди і зелень, які можна їсти в сирому вигляді. Обожнюю також сир, вершки, мед і сухофрукти (горіхи, насіннячка, родзинки, курага, чорнослив).

̶  Яку пораду ти можеш дати людині, яка хотіла б стати вегетеріанцем?

̶ Змінюючи себе  в чому б  це не було, потрібно правдиво зіставити свій теперішній  і  бажаний стан.  Головне – без фанатизму! Цілі треба досягати спокійно та методично. Ніколи не почувайтеся винними: ні коли відмовляєтесь від м’ясного за столом, ні коли їсте “бідну тваринку”.  Також раджу завжди звертати увагу на свій стан: на думки й емоції, що з’являються, наприклад, після вживання алкоголю, на те, як ви себе почуваєте наступного дня і навіть через тиждень. Це стосується не лише вегетаріанства, сироїдіння чи відмови від шкідливих звичок. Це – спосіб, яким можна користуватися у будь-яких життєвих ситуаціях. Здорового способу життя не достягнути за один день. Для цього треба довго і сумлінно працювати над собою.

Аліна Бекерук

Залишити коментар

Filed under Палатка лікаря Малахова

Міша Куземський: «Роби все, що дозволяє тобі твоя фантазія!»

Сьогодні важко когось здивувати, назвавшись фотографом, а знайти та зберегти авторський стиль ще важче. Міша Куземський займається фотомистецтвом в не зовсім звичний спосіб. Пам’ятаєте час, коли для фото потрібна була плівка, яку так любили розглядати діти під сонячним промінням? Так от, його роботи зроблені на «стару добру» плівку та не піддавались обробці. Чарівна рука фотошопу не приховувала недоліків, а показувала людей, такими, якими вони є. Зараз, Міша  – студент 3 курсу Острозької академії, спеціальності історія.

  • Коли і чому ти розпочав роботу саме з «плівкою»?
  • Все це сталось випадково. Коли почав цікавитись фотографією зіткнувся з проблемою – професійні фотоапарати «Nikon», «Canon» дуже дорогі, тому пересічній людині придбати їх не зовсім просто. Пошукавши трохи в Інтернеті, знайшовретро-фотоапарат за 200 гривень. Перші знімки були невдалими, розмитими, навіть, нікому не показував ті фото, просто було соромно. Але поїздка до Львова все змінила. Там, чисто випадково, познайомився із львівським фотографом, який допоміг у всьому розібратись та налаштував камеру. Після цього фото виходили на «ура», от тоді я і зрозумів, що можна використовувати малі можливості та розвиватися в цьому напрямку.
  • Для фотографа дуже важливо знайти власний стиль, коли ти зрозумів, що ти вже сформував його?
  • Коли почав фотографувати звичайні події, зрозумів, що роблю це трішки по-іншому. Не можу стверджувати, що це щось принципово нове чи екстраординарне. Я не думав про те, що виробив власний стиль, поки мені це не сказали. Для мене це було звично, підібрати ракурс, композиція і так далі. Найбільше подобається зображувати невимушеність. Ловити людей об’єктивом. Коли людина позує для тебе, вона ніби надягає маску, а так, я хочу зробити фото живим та справжніми.
  • Що мотивувало тебе відмовитись від фотошопу і як герої твоїх робіт ставляться до цього?
  • Спочатку я просто не знав як ним правильно користуватись(посміхається). В цьому плані, я – консерватор, мені важко поєднувати себе з чимось електронним. Коли я більше заглибився в цю сферу, то ніколи не змінював кольорів чи тонів у фотошопі, проте, десь 3% від усіх робіт, в яких доводилось виправляти механічні неточності, подряпини плівки, наприклад.
  • Маючи досвід роботи і з «плівкою» і з «дзеркалкою», який спосіб роботи став ближчим?
  • Звичайно, що це плівка. Сьогодні світове виробництво майже припинилось, тому ціни на неї зростають. Якщо ти маєш хороший об’єктив і художнє бачення речей, то можеш розвиватись у цьому напрямку. Орієнтація пішла на якість, а не на художність, композицію чи, навіть, кольори. Якість вирішує все.
  • Тобто, щоб стати сьогодні потрібно мати бажання та якісний прилад?
  • Я вірю, що професіоналом можна стати і без професійної камери. Ніщо так як плівка не навчить тебе цінувати кожен кадр. У тебе є тільки 36 кадрів, які просто так не «проклацаєш». Так ти вчишся, виховуєш дисципліну, дочікуєш момент. Чекати дуже важко,тому потрібне терпіння. Плівка вимагає від тебе вміння мислити та відповідальності. Опанувавши теорію ти переходиш на практику. І зараз, я дуже радий, що я прошов таку «школу».
  • Того року в тебе була персональна виставка в Мистецькі галереї Острозької академії, а цьогорічній на фотосушці в м. Острог чулися схвальних відгуків про ці ж роботи. Чи плануєш ти ще десь проводити виставки?
  • Я б ніколи не пішов і не попросив про виставку. Минулорічна експозиція стала для мене сюрпризом, якщо чесно. Важливо, залишатись критичним до самого себе. Не знаю чому, але я вірю, що коли людина починає себе хвалити, то починається зворотній процес. Чим менше себе хвалю, тим більше простору для майбутнього розвитку. На майбутнє, звичайно, що хотілось б побачити свою виставку. Я поставив собі ціль – розвивати художнє мислення, а не просто «клацати». Хочу побачити прогрес. От тоді вже можна думати про щось більш серйозне.
  • Ти вже сформував власний стиль, а що порадиш людям, які тільки стали на цей щлях. Як не загубитись у світі стандартів?
  • Ставте собі мету та фотографуйте не для когось,а для себе. Зображайте те, що відчуваєте ви, або ваші герої. Принаймні це моє правило. Наприклад, коли я бачу, що людина щира, то не буду зображувати її сумною. У будь-якому випадку треба думати та вкладати сенс. Фотографія – це мистецтво, вона відображає не настільки зовнішню, як внутрішню сторону. Не існує ніякої формули, роби все, що дозволяє тобі твоя фантазія.xk5D9LPLt0s7aIp8VOsois
  • gvzi9AcArSs

Розмову вела Марта Княгніцька

Залишити коментар

Filed under АртХол

Вадим Грищук: «…Ти не можеш підвести команду…», «…було складнувато писати огляди…», «…«Гуманітарному» по силах…»

intervyu_z_Grischukom

На фото капітан збірної гуманітарного факультету Вадим Грищук

Шановні любителі футболу, академічного футболу, любительського футболу, прихильники команди «Гуманітарного» факультету з футболу чи просто гуманітарії – вашій увазі інтерв’ю із колишнім студдеканом гуманітарного факультету, капітаном команди «Гуманітарного» з футболу, студентом четвертого курсу спеціальності Релігієзнавство Вадимом Грищуком. У даному інтерв’ю Ви відчуєте ностальгію за чемпіонською командою Гуманітарного, дізнаєтеся більше про самого футболіста Вадима Грищука, чим ще Вадим займається за межами поля і наскільки це заняття недалеко відійшло від футболу. Ви матимете змогу поближче познайомитися із командою «Гуманітарного» очима його капітана, а також отримаєте прогноз на Кубок ректора від Вадима Грищука.

 

Розкажи коротко свою футбольну біографію (перші кроки у футболі; чи займався футболом професійно?; футбол на любительському рівні; в яких ще змаганнях брав участь, окрім Кубка ректора і Кубка БС; футбольні нагороди).

Футболом почав займатися ще з дитинства (років із 6). Хоча я ніколи не займався ним, так би мовити, професійно. Тобто жодні ДЮСШ не відвідував. Мене можна назвати футбольним самоучкою – грати мене навчила вулиця. Адже кожного дня до пізнього вечора я ганяв м’яч із друзями. Із 10 класу почав грати за аматорську команду з міні-футболу «Работнічки» (Мирославка), з яким за 4 роки здобув до двох десятків трофеїв – це в основному перемоги в одноденних кубках з міні-футболу.
В 2012 році в складі команди «Сокіл» (Мирославка) виграв чемпіонат Бердичівського району з футболу.В академії вигравав Кубок ректора 2012. А восени 2013 був визнаним кращим захисником Кубка БС.

 Ти разом із командою гуманітарного факультету у 2012 році виграв Кубок ректора. Що тобі найкраще запам’яталося з цього тріумфального року?

Найбільше, мабуть, пам’ятатиму склад тієї команди. Адже тоді було дуже багато гравців, для яких той турнір був останнім в ОА. Також тішить той, факт, що ми тоді виграли кубок вперше в історії гуманітарного, після того, як факультет вкотре розділили (зокрема історики стали частиною МВ).

 Що означає бути капітаном «Гуманітарного»? Коли ти успадкував капітанську пов’язку? І чи були ще претенденти на цю посаду?

Капітанська пов’язка для мене значить дуже багато. Вона чимало вимагає від тебе. Зокрема, відповідальності. Адже ти не можеш підвести команду. Ти людина, яка повинна подати приклад того, як потрібно боротися на полі, боротися до самого фінального свистка.

Якщо ж говорити про те, коли я став капітаном факультетської команди, то це відбулося на третьому курсі мого навчання. Стосовно претендентів потрібно питати у хлопців – їм видніше.

 

Оціни виступи гуманітаріїв по рокам за 10-ти бальною шкалою (наприклад, 2011 рік-4,

2012 рік-9,  2013 і т.д.).

2011 – 8

2012 – 9

2013 – 7

2014 – 6

 

Як відомо, цього року ти писав огляди до матчів Кубку ректора, при цьому зіграв усі матчі за свій факультет. Чи було важко поєднувати гру із написанням статей?Чи був у тебе досвід написання матеріалів до цього?

Я б не сказав, що було важко поєднувати одне з іншим. Єдине, було складнувато писати огляди матчів гуманітарного. Адже гру я дивився на полі, а потрібно на трибунах.

Стосовно досвіду – я пишу огляди матчів для одного українського Інтернет-видання.

 Що ти можеш сказати про цьогорічний склад команди гуманітарного, порівнюючи з минулорічними? Які висновки можеш зробити після першого кола Кубка ректора?

Склад команди практично не змінився. Адже ми втратили лише двох гравців основи (за рік до того втрат було вісім гравців основного складу).

Щодо висновків, то можу сказати, потенціал у команди є. Єдине, чого не вистачає, – це впевненості у власних силах.

 Безперечно, інтрига цьогорічного кубку Ректора зберігається після першого кола, і з остаточними висновками поспішати не варто. Назви три команди, які після другого кола Кубка ректора займуть призові місця. Чому вибрав саме їх?

 На мою думку, трійка лідерів на фініші турніру виглядатиме таким чином: Право, ПІМ та гуманітарний. Перші дві команди демонструють найяскравіший та найефективніший футбол, а гуманітарному по силах виграти боротьбу за трійку у всіх інших.

Максим Нуйкін

Залишити коментар

Filed under Палатка лікаря Малахова