Tag Archives: фотомистецтво

Міша Куземський: «Роби все, що дозволяє тобі твоя фантазія!»

Сьогодні важко когось здивувати, назвавшись фотографом, а знайти та зберегти авторський стиль ще важче. Міша Куземський займається фотомистецтвом в не зовсім звичний спосіб. Пам’ятаєте час, коли для фото потрібна була плівка, яку так любили розглядати діти під сонячним промінням? Так от, його роботи зроблені на «стару добру» плівку та не піддавались обробці. Чарівна рука фотошопу не приховувала недоліків, а показувала людей, такими, якими вони є. Зараз, Міша  – студент 3 курсу Острозької академії, спеціальності історія.

  • Коли і чому ти розпочав роботу саме з «плівкою»?
  • Все це сталось випадково. Коли почав цікавитись фотографією зіткнувся з проблемою – професійні фотоапарати «Nikon», «Canon» дуже дорогі, тому пересічній людині придбати їх не зовсім просто. Пошукавши трохи в Інтернеті, знайшовретро-фотоапарат за 200 гривень. Перші знімки були невдалими, розмитими, навіть, нікому не показував ті фото, просто було соромно. Але поїздка до Львова все змінила. Там, чисто випадково, познайомився із львівським фотографом, який допоміг у всьому розібратись та налаштував камеру. Після цього фото виходили на «ура», от тоді я і зрозумів, що можна використовувати малі можливості та розвиватися в цьому напрямку.
  • Для фотографа дуже важливо знайти власний стиль, коли ти зрозумів, що ти вже сформував його?
  • Коли почав фотографувати звичайні події, зрозумів, що роблю це трішки по-іншому. Не можу стверджувати, що це щось принципово нове чи екстраординарне. Я не думав про те, що виробив власний стиль, поки мені це не сказали. Для мене це було звично, підібрати ракурс, композиція і так далі. Найбільше подобається зображувати невимушеність. Ловити людей об’єктивом. Коли людина позує для тебе, вона ніби надягає маску, а так, я хочу зробити фото живим та справжніми.
  • Що мотивувало тебе відмовитись від фотошопу і як герої твоїх робіт ставляться до цього?
  • Спочатку я просто не знав як ним правильно користуватись(посміхається). В цьому плані, я – консерватор, мені важко поєднувати себе з чимось електронним. Коли я більше заглибився в цю сферу, то ніколи не змінював кольорів чи тонів у фотошопі, проте, десь 3% від усіх робіт, в яких доводилось виправляти механічні неточності, подряпини плівки, наприклад.
  • Маючи досвід роботи і з «плівкою» і з «дзеркалкою», який спосіб роботи став ближчим?
  • Звичайно, що це плівка. Сьогодні світове виробництво майже припинилось, тому ціни на неї зростають. Якщо ти маєш хороший об’єктив і художнє бачення речей, то можеш розвиватись у цьому напрямку. Орієнтація пішла на якість, а не на художність, композицію чи, навіть, кольори. Якість вирішує все.
  • Тобто, щоб стати сьогодні потрібно мати бажання та якісний прилад?
  • Я вірю, що професіоналом можна стати і без професійної камери. Ніщо так як плівка не навчить тебе цінувати кожен кадр. У тебе є тільки 36 кадрів, які просто так не «проклацаєш». Так ти вчишся, виховуєш дисципліну, дочікуєш момент. Чекати дуже важко,тому потрібне терпіння. Плівка вимагає від тебе вміння мислити та відповідальності. Опанувавши теорію ти переходиш на практику. І зараз, я дуже радий, що я прошов таку «школу».
  • Того року в тебе була персональна виставка в Мистецькі галереї Острозької академії, а цьогорічній на фотосушці в м. Острог чулися схвальних відгуків про ці ж роботи. Чи плануєш ти ще десь проводити виставки?
  • Я б ніколи не пішов і не попросив про виставку. Минулорічна експозиція стала для мене сюрпризом, якщо чесно. Важливо, залишатись критичним до самого себе. Не знаю чому, але я вірю, що коли людина починає себе хвалити, то починається зворотній процес. Чим менше себе хвалю, тим більше простору для майбутнього розвитку. На майбутнє, звичайно, що хотілось б побачити свою виставку. Я поставив собі ціль – розвивати художнє мислення, а не просто «клацати». Хочу побачити прогрес. От тоді вже можна думати про щось більш серйозне.
  • Ти вже сформував власний стиль, а що порадиш людям, які тільки стали на цей щлях. Як не загубитись у світі стандартів?
  • Ставте собі мету та фотографуйте не для когось,а для себе. Зображайте те, що відчуваєте ви, або ваші герої. Принаймні це моє правило. Наприклад, коли я бачу, що людина щира, то не буду зображувати її сумною. У будь-якому випадку треба думати та вкладати сенс. Фотографія – це мистецтво, вона відображає не настільки зовнішню, як внутрішню сторону. Не існує ніякої формули, роби все, що дозволяє тобі твоя фантазія.xk5D9LPLt0s7aIp8VOsois
  • gvzi9AcArSs

Розмову вела Марта Княгніцька

Залишити коментар

Filed under АртХол