Tag Archives: музика

«5 vymir»: «Формуйте власні музичні смаки і не змінюйтесь під впливом чиєїсь думки»

Якщо для більшості українців перший день жовтня запам’ятався холодною погодою, то для спудеїв Острозької академії він став яскравим і незабутнім, адже першого жовтня альма-матер святкувала свій День народження. Весь день був насичений цікавими подіями, а завершальним акордом став акустичний вечір від «ОстоРадіо», який зумів по-справжньому зігріти душі молодих людей. Душею всього дійства без перебільшення можна назвати молоду та перспективну київську групу «5 vymir». Охочих послухати акустику було чимало, тому дехто навіть сидів на підлозі  – це створювало затишну та невимушену атмосферу. Нам вдалось поспілкуватись із хлопцями, які були приємно вражені всім.

Cьогоднішній акустичний вечір став для багатьох знайомством з вашою творчістю, скажу, що я приємно здивована. Перше питання, яке зацікавило – це назва вашої групи. Чому ви обрали саме таке ім’я для  колективу?

Поштар Костянтин (гітара, вокал): “Я колись сказав, що було б добре, як би за це питання давали гроші. А якщо серйозно, то назва нашого колективу виникла спонтанно, на той час це було просто необхідністю, не було жодних критеріїв. Для нас «5vymir» було кращим ніж щось інше.

Лазарєв Влад (клавіші, вокал): Ви знаєте, це було як у якомусь фільмі, коли багато-багато обставин сходяться разом. Саме за таких умов виникла ідея назви колективу.»

– Вам більше подобається виступати в таких затишних залах перед малою аудиторією, давати акустичні концерти чи ви надаєте перевагу великій сцені?

Лазарєв Влад: « Однозначно перед великою аудиторією. Хоча це як вибирати каву чи чай. Кава – зарядитися енергією, а чай – посидіти та відпочити. Це аналогічна ситуація. Акустичні концерти можна проводити раз на півроку, від сьогоднішнього ми отримали велике задоволення, але не факт, що ми захочемо найближчим часом його повторити.»

-Якби  у вас була можливість виїхати за кордон ви б скористалися нею чи все ж таки залишилися в Україні?

Гаркавенко Рома: «Цікаве запитання. Навіть не знаю, а в принципі дивлячись для чого. Було б круто поїхати в США чи Англію для запису на сучасній судії, в цьому є сенс. А так їхати, просто заради того, щоб там жити… я не знаю.»

Поштар Костянтин: «Ви знаєте, в Україні єдина річ, яка гальмує розвиток це артдиректори  музичних клубів. Зазвичай, це люди, які далекі від музики. А в плані аудиторії, то у нас вона найкраща. Та і взагалі, у нашій країні існують особливі молодіжні течії, яким немає аналогів у світі, але, на жаль, мало хто може це оцінити. Ми маємо з чим порівнювати, тому повірте, у нас є те, чого немає в інших. Тут ми відчуваємо себе причетними до історії, частиною чогось цілого, а це дуже важливо.»

– Людині, яка тільки розпочала знайомство з вашою творчістю, яку пісню ви б порадили послухати перш за все?

Лазарєв Влад: «Безперечно, що це пісня «Так тихо». По-перше, вона найновіша і найбільше мені подобається, а по-друге, –  найякісніше записана. Ця пісня – своєрідна мантра, її можна слухати самому вдома, або вдвох з коханою людиною. Незабаром зможете почути пісню «Я і море» – зовсім протилежна попередній. У цій пісні ми змогли зміксувати абсолютно різні стилі і в цьому її фішка.»

– А як ви ставитесь до музичних смаків сучасного покоління?

Поштар Костянтин: Не можу дати однозначної відповіді на це запитання. Кожна людина самостійно вибирає що їй слухати. Хоча, цей вибір не завжди свідомий. Ми просто  не помічаємо як нам нав’язують ту ж саму попсу. Я знаю, що у вас є власне радіо, яке популяризує якісну , хорошу музику і це надзвичайно круто. Сказати, що мені подобається те, що сьогодні відбувається в музичному світі, то ні. Можливо я трохи старомодний, але з іншого боку це така епоха, ми маємо її сприймати такою, якою вона є,  брати щось з минулого, додавати своє і отримувати нове. Щось таке, за чим би впізнавали музику нашої епохи.

Гаркавенко Рома: Можливо, я помиляюсь, але вважаю, що музика пішла від пісні, тобто з вокалу. Але зараз пісня – це не вокал, пісня – мелодія, ритм. Ми не зациклені на тому, щоб зробити щось абсолютно нове, просто воно само так виходить. Існує думка, що у кожної групи повинна бути своя фішка, але ж ти не може її з себе вичавити. Погляди на це у нас абсолютно різні, саме тому в нашій музиці кожен зможе найти щось своє.

-Цікаво було б почути, які ваші враження від сьогоднішнього виступу, міста, академії?

Поштар Костянтин: Це один із найприємніших виступів, навіть не зважаючи на те, що він був акустичним. Та і взагалі, у вас дуже красиве місто, академія. Не знаю, чи є ще в Україні міста, які наповнені таким історичним  змістом.  Тут у всіх розумні обличчя, і ви надзвичайно щирі, тому  за таких обставин я розумію, що граю для людей, які не просто прийшли посидіти, бо їм нема що робити, а  які справді вміють слухати  і цінувати те, у що ти вклав частинку себе. Наскільки я розумію, то тут вже кілька століть щось відбувається. Кожна людина, яка тут щось робить, вкладає частинку себе. І от коли творить наступна людина, вона бере звідси щось, але віддає ще більше.

-І на завершення. Що б ви хотіли побажати людям, які будуть це читати?

Терещенко Семен (ударні): Побажати? Я б хотів просто попросити людей слухати хорошу музику і формувати власні музичні смаки. Ніколи не змінюйтесь під впливом чиєїсь думки.»

BXzPu_RQ0GE

 

Uw-pB9-Fl4s

 

Розмову вела Марта Княгніцька

Залишити коментар

Filed under АртХол