Живе волонтерство: досвідом ділиться Віолетта Комаркова

«Ті, хто зараз більше роблять, ніж їх однолітки, в майбутньому і будуть мати більше»

Сьогодні студентству важко знайти роботу, здобути досвід, без якого тебе не сприймають роботодавці. Волонтерство – це та унікальна можливість принести користь не лише комусь, а і собі самому. Це та ж сама робота, просто вона не оплачується. Багато хто байдужий до такого роду занять. Але ж недарма кажуть, що ті, хто зараз більше роблять, ніж їх однолітки, в майбутньому і будуть мати більше.

«Ви вже будете відрізнятися з поміж іншої маси людей»
З впевненістю можу сказати, що я, “працюючи” не за гроші в студентській раді, громадських організаціях, будучи волонтером, отримала величезний досвід. Тому в майбутньому мені буде що написати в резюме. Можливо, це не така вже й велика перевага, але роботодавець вже буде бачити, що ви не просто пасивний працівник. Ви вже будете відрізнятися з поміж іншої маси людей, які просто закінчили університет і шукають роботу.

«Мені хочеться чогось більшого»

Почалося все ще зі школи, коли я зрозуміла, що мені хочеться чогось більшого, ніж просто вчити уроки. Тоді з 8 класу я стала членом Команди президента. Коли вступила до університету, почала діяльність у студентській раді.

 Коли є можливість волонтерити, треба чітко розуміти, що це тобі дасть. В студраді я організовую різні заходи починаючи від розважальних і закінчуючи круглими столами на різну тематику, допомагаю студентству підтримувати зв’язок із адміністрацією та просто всіляко намагаюсь захищати їх інтереси.

«Великий багаж знань я отримала саме завдяки волонтерству»

Щодо громадських організацій, то все вже на рівні міста. Починала я зі Спілки молодіжних організацій Вінниччини, де допомагала знову ж таки організовувати різні заходи, мала змогу зустрічатися із активною молоддю Вінниччини, обмінюватися досвідом. Це абсолютно безкоштовні, але дуже цінні знання.

Сьогодні я член правління ГО Центр Громадської Активності “Результат”, Голова Студентської ради інституту; і можу точно сказати, що великий багаж знань я отримала саме завдяки волонтерству та спілкуванню з молоддю Вінниччини, України та інших країн, з такими ж, як і я.

Катерина Хорощак

Як стати схожим на голівудську зірку або “спортом я займаюся з дитинства”

Дмитро — студент- другокурсник спеціальності  “Системна інженерія” Київського Національного авіаційного університету, який окрім  навчання ( яке, повірте, не легке) встигає ще  й активно займатись спортом.

 В дитинстві кожен обирав собі кумира, намагався йому слідувати. Хто був твоїм взірцем?

Нууу.  Важко  виокремити когось особливого. В дитинстві всі хлопці любили дивитись бойовики,де головними персонажами  завжди були сильні, цілеспрямовані, з гарною фігурою чоловіки. — усміхається — Ось всі вони одночасно і були кумирами. Тому змалечку мені й хотілось бути фізично подібними до них.

 Для тебе спорт це хобі, спосіб відволіктись від буденності чи можливість справити враження?

Як я зазначав, спортом займаюся з дитинства. Спершу це були різного роду ігри (футбол, теніс). У дітей енергії завжди занадто багато, щоб просто сидіти на місці і її потрібно кудись дівати.
Далі, маючи у компанії друзів старших за себе, я намагався ніколи не поступатись їм у фізичній силі і разом з ним ходив займатись на турнік, бруси.
Коли ми дорослішаємо, усім хлопцям хочеття привертати увагу протилежної статті:
хтось з них обирає гітару, вокал чи щось інше.
Я ж обрав заняття в тренажерному залі. Іноді це набридало, було лінь, але трішки більше сили волі і це стає вже твоїм хобі.
Тому на питання, чи спорт для мене це хобі, можливість справити враження чи відволіктись від буденності, я відповім, що тут не обійтись без будь-якого з цих варіантів.

Ти студент авіаційного, певно що, велика увага приділяється, фізичному вихованню. Які секції відвідуєш ти?

Чесно кажучи, усім хочеться пишатись своїм університетом, але у плані спорту я не задоволений своїм. По-перше, окрім тренажерного залу, я люблю займатись волейболом.
У школі відвідував секцію і брав участь у змаганнях,  після вступу, коли дізнався, що тут фізична підготовка (як предмет) також ділиться на секції і є окремо секція з волейболу був дуже радий і відразу записався туди. Проте, тут інші правила: поки є гарна погода усі здають нормативи і займаються лише легкою атлетикою, коли вже погодні умови не дозволяють проводити заняття на дворі ми йдемо у зали(кожен відповідно до своєї секції).  Там, під час занять, багато часу займає розминка(але це не мінус, а скоріше плюс, бо без неї можна отримати небажану травму). Далі кожна команда встигає зіграти одну-дві  гри, але
цього мало, щоб покращити свої навички чи отримати задоволення(тим більше, коли мало хто з тих, хто приходить, вміє грати, а оскільки це командна гра, то один в полі не воїн)
На наші питання чи можна записатись на тренування з волейболу, ми отримали негативну відповідь. Мовляв,  кому потрібно навчання цієї гри, коли в університет іноді поступають люди, що грали на чемпіонатах обласного (і вище) рівнів і можна просто їх заохотити гарними оцінками і вони потребуватимуть менше часу на навчання.

Ось. І ще нюанс в якому я розчарувався, це, звісно, тренажерні зали університету
тому що, у спорткомплексі є непоганий зал, але коштує відносно дорого (200 грн за 10 заннять),оскільки, я студент і мало часу маю на те щоб працювати, то зі стипендією 800 грн, ця сума є доволі вагомою, тим більше, коли 10 занять на місяць — замало.
Є ще один тренажерний зал, який знаходиться у підвалі одного з гуртожитків, але умови там далеко не найкращі, хоча він звісно дешевший.
Тому, у моєму випадку вигідніше ходити у приватні тренажерні зали, ніж у ті, що належать університету.

Побутує стереотип, що хлопців можна класифікувати : “тп”, спортсмен (що передбачає споривний костюм й відсутність мізків) ботани й т.д… до якої ніші ти відносиш себе?

Не відокремлю ні до якої. Можливо зі сторони видніше, але мені здається саме так.  Я люблю спорт і (сподіваюсь, що після цієї сесії далі залишатимусь на стипендії) відносно добре навчаюсь.

Ти бачиш відомих акторів чи знаменитих спортсменів і в голову закрадається заздріслива думка?  “Ех мені б так” — мрієш ти перед монітором. Виявляється, це не так вже й важко. Він  спробував. В нього вийшло.

Відірвись від соціальних збіговиськ. Зроби щось…

Катерина Дудар

Про типові помилки українців в англійському мовленні

Cемінар під назвою «Classics of Ukrainian English» відбувся в Національному університеті «Острозька академія» 19 листопада.

Студенти гуманітарного факультету, факультетів романо-германських мов та політико-інформаційного менеджменту дізналися про типові помилки українців в англійському усному мовленні від представниці Науково-дослідницького інституту «Раян» (США) Шерон Акколи. Американка звернула увагу на граматичні, лексичні та орфоепічні особливості висловлювань, розповіла про порушення міжмовної комунікації, подала правильні варіанти фраз англійською зі щоденного спілкування.

«Варто пам’ятати, що мова ― не те, що ми вивчаємо з товстелезних книжок; мова ― це насамперед засіб спілкування, який мусить точно передавати ваші думки та почуття», – зазначила Шерон.

Захід був організований факультетом романо-германських мов та кафедрою міжнародної мовної комунікації.

 

Віталія Кушмирук

Священний Кайлас

Кайлас

Якщо ви любите містичні місця, загадки пов’язані з вищими силами, явища які неможливо пояснити логічно, тоді вам пряма дорога в Тибет.
Це маленька країна в Центральній Азії, священна для будистів та індуїстів. Має багато храмів, духовних шкіл та “місць сили”. але не цеприваблює натовпи туристів, а тутешня гора Кайлас, в древніх скрижалях названа центром світу. Висота Кайласу складає…..6666 метрів, це єдина гора в світі на вершину якої не ступала нога людини. Кайлас це природня скеля, яка має форму правильної піраміди, кути якої точно направлені на чотири сторони світу. На південній стороні гори утворилась вертикальна тріщина, яка посередині пересікається горизонтальною,тим самим утворуючи фігуру схожу на свастику.

Монахи вірять – якщо обійти гору повністю хоча б один раз, а це 53 кілометри, людина повністюочищується від усіх гріхів. Цей ритуальний обхід називається кора. З Кайласом пов’язано чимало легенд, одна з них говорить, що Кайлас це земне втілення міфічної гори Меру, на якій ,подібно до Олімпу, живуть індуїстьскі боги. Тибетська древня релігія Бон говорить, що Кайлас є джерелом виникнення життя і що тут знаходить містична країна Шангшунг, в теперішньому Шамбала.

Програма екскурсій по Кайласу єдина для всіх туристів і триває вона двадцять днів. Із цих двадцяти днів, три дні займає кора – священний обхід навколо гори Кайлас. Також до екскурсії входить: знайомство зі столицею Тибету – Катманду, відвідування найбільших монастирів(Джоканг, Гянден), похід до озера Манасаровар та багато інших вражаючих речей. Вийти за межі екскурсії не можливо. Для туристів в Тибеті діють суворі закони і без гіда вони не можуть покинути готель і оглянути все самостійно.
Тибет закрита країна з багатьма таємничими і водночас прекрасними місцями. Туристам туди потрапити важко, монахи ревно оберігають свої таємниці, але не зважаючи на всі труднощі бажаючих туди потрапити з кожним роком стає все більше.

Андрій Холод

Стокгольм за 100 доларів

Олександра Вишневецька, 19 років, студентка польського університету Альмамер, яка відвідала Швецію, місто Стокгольм
Ідея: Все, насправді, було спонтанно. Моя сусідка сиділа в Інтернеті і натрапила на дешеві квитки. Далі все сталось в одну мить і ми з криками «їдемо» стали оплачувати квитки.

Планування поїздки: Вийшло поїхати на 4 дні. Усе через те, що ми білети так допасовували: на кожну дату та кожного дня різна ціна. Цей момент треба просто зловити.
Я тільки починала подорожувати, тому вирішила не ризикувати і забронювала хостел. Ціни на житло загалом високі. Проте, нам вдалось знайти житло в центральному районі, за нормальну ціну.
Їжу ми взяли з собою. Це були сухі супи, мівіна, печиво, вівсянка та чай.
Житло: Про хостел не пошкодувала: умови там чудесні, є інтернет, і люди там милі.
Моє улюблене − коли хтось їде і не хоче на Батьківщину забирати з собою їжу, то її залишають у хостелі з можливістю їсти просто так. Так ми кожного ранку мали можливість безкоштовно харчуватись. В хостелі був безкоштовний автомат з кавою і чаєм.
Бюджет: З собою було приблизно сто доларів ( по старому курсу).
Найбільше грошей пішло на переліт. Якщо дешеві квитки – аеропорт далеко від міста.
Життя в Стокгольмі: Ходили пішки, бо жили просто в  центрі. Відвідували музеї.
Щодо одягу, Швеція − родина Н&M. Книги не дивилась, бо не знаю шведської.
Вразила відкритість людей. Всі з радістю допомагали, якщо я щось просила, чи то сфотографувати, чи то дорогу показати.
Мене здивувало те, що на ніч вони не прив’язують велосипеди, вони просто стоять на вулиці і ніхто їх не краде.
Про чистоту не варто й говорити, бо вона ідеальна.
Після Стокгольму на мене напала депресія: «Що я тут роблю, там так класно, я повинна там жити».
         Майбутні плани: З радістю повернусь до Швеції, але розумію, що стільки країн я ще не бачила. Планую поїздити влітку автостопом по Європі.
Поради майбутнім мандрівникам: Не боятись. Насправді, якщо раз так поїдеш, то далі воно заманює.
Перед поїздкою декілька разів перевірити документи, взяти запасні батарейки до фотоапарата. Подати адресу свого місця проживання батькам та найближчим друзям, мало що може трапитись. Мати гроші готівкою і на картці. Брати мінімум речей.
Орієнтовано знати, що в цьому місті є і куди можна піти.
Корисні ресурси:
http://www.ryanair.com/ − сайт дешевих квитків;

http://www.hostelworld.com/ − житло;

Юлія Білець