Category Archives: АртХол

Асоціативний символізм Олега Шупляка

Сюрреалізм – жанр, у якому митці за основу взяли теорія, що аудиторія повинна сама зрозуміти, що саме вони показують. Таким чином і з’явився вірш М. Семенка «Місто», сенс якого можна побачити лише після детального розбору. Так само працюють і художники.

Олег Шупляк художник, який працює у напрямі асоціативного символізму, сюрреалізму, абстракціонізму та постмодернізму. По освіті він архітектор, але ще з раннього віку пише картини, тому зараз викладає у художній школі в місті Бережани. Шупляк бере участь у виставках у Великобританії та США, є визнаним художником в Україні. У 2000 році він став членом Національного союзу художників України.

Праці Шупляка дуже схожі із роботами Джузеппе Арчимбольдо, який малював ілюзію у фруктах. Завдяки грі світла, тіней та деталей митцю вдається передати не просто образ, а й завуальований зміст.

Тематика картини Олега Шупляка дуже різноманітна. Проте більшість картин – оптичні ілюзії, ігри розуму, обман зору,  «картини із подвійним сенсом», як каже сам художник. У такі роботи потрібно вглядатись, щоб побачити прихований образ.

Картини Олега можна поділити на кілька серії.

Перша – картини, присвячені Тарасу Шевченку. Наприклад, козак, який дивлячись на ріку, грає на кобзі («Дух свободи»). Інший образ на картині – обличчя Шевченка. Саме його також видно на картині із хлопчиком, що випасає ягнят («Мені тринадцятий минало»). Обличчя поета показано на картинах, який написані на основі віршів Шевченка («Борімося – поборемо»). Є також декілька пізніших робіт, які у стилі реалізму і асоціативного символізму показують Кобзаря, або приховане обличчя Шевченка.

ac9c5e3b07c1d8baa128d3d93d1  85867

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Окрім нього є також роботи із іншими українськими письменниками і їх творами: Леся Українка у «Лісовій пісні»,  Гоголь на картині «Політ Вакули», Богдан Лепкий у «Різдві», Іван Франко у «Зимовому селі» і картині «Захар та беркут», ін. Одна із найцікавіших картин цієї серії зображає одночасно трьох письменників Лесю Українку, Івана Франка та Тараса Шевченка.

7577ec1a719094781ee7e8ee28f_prevdb7958d28c92c5b33f2398319e1_prev

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Також картини показують інші аспекти із життя та історії українців: козак Мамай, Берегиня, бандурист, Коліївщина.

mamay-harakternik_shuplyak_oleg_1323359486 rusalka_shuplyak_oleg_1335266100

 

 

 

 

 

 

 

 

Друга серія, яку можна виділити – портрети всесвітньовідомих людей та чогось, повязаного із їхньою роботою . Обличчя Сальвадора Далі на картині із дівчиною, яка читає книгу; Зигмунд Фрейд у спогляданні за огололеною дівчиною; подвійний портрет Вінсента Ван Гога у картині, яка має такі ж тони, як і сам автопортрет Ван Гога; Іван Грозний під час вбивства сина; перехід Суворова із прихованим обличчям головнокомандуючого, Вільям Шекспір, Джон Ленон, Чарльз Дарвін, Клод Моне, Булгаков, Мерелін Монро та багато інших.

na-teatralnih-pdmostkah-shekspr_shuplyak_oleg_1339868497  dvyniy-portret-van-goga_shuplyak_oleg_1325792762

 

 

 

 

 

 

 

 

Серед картин ілюзій із обличчями та портретами є також інші роботи, написані у тому ж стилі асоціативного символізму, але тут чітко виражені й абстракціонізм. Завдяки тим самим деталям, світлі та тінях, автор показує пташок, у новому стилі показані вже відомі Мона Ліза та портрет Дядечка Сема.

genalnst--glupota_shuplyak_oleg_1328282688 peyzaj-v-talyskomu-stil_shuplyak_oleg_1349876535

 

 

 

 

 

 

 

 

Таким чином, Олег Шупляк є одним із найкращих сучасних українських художників у жанрі асоціативного символізму.

Яна Бистрицька

 

Advertisements

Залишити коментар

Filed under АртХол

Арчібальд Кронін «Замок Броуді»

Archibald_Kronin_Zamok_Broudi._Кронін не був впевнений, що роман чогось вартий. Він декілька раз палив рукописи, але все рівно відновлював їх. І правильно зробив. Перша книга відразу принесла йому світову відомість. У 1938 році її переклали на російську мову.

«Замок Броуді» хоч і є світовою класикою, але серед сучасної молоді відома мало. Роман по своїй емоційності, насиченості та динамічності перевершить більшість сучасних бестселерів. Автор показує тогочасну дійсність, яка, тим не менше, є винятком. Ніхто не залишиться байдужим після прочитання.

Трагічна історія сім`ї Броуді підкорила серця тисяч читачів, а згодом і глядачів. Все обертається навколо голови сім`ї, тирана та нарциса, Джеймса Броуді. Він методично та цілеспрямовано знищує своїх рідних. Чоловік впевнений, що він мало не король, а інших вважає не гідними його уваги. Саме ця впертість і губить його справу – магазин шляп. Доньку Нессі Броуді тиранить, змушуючи її цілодобово вчитись, щоб отримати стипендію. Дізнавшись, що вона її не отримала, дівчина втрачає розум та покінчує життя самогубством. Сина Метью Джеймс відправляє в Індію, сподіваючись, що там хлопець стане нормально працювати, але він повертається банкрутом та франтом, який звик витрачати гроші. Хлопець вимагає їх у бідної матері, а коли вона вже ледве зводить кінці з кінцями, починає красти речі із дому. Не менш страшною є доля його дружини Маргарет, яка живе у постійному страху перед чоловіком, зацькована, не здатна слова сказати. Жінка хворіє раком, але Джеймс навіть не намагається її лікувати, від чого вона і помирає. Також в домі живе напівбожевільна стара мати Джеймса Броуді, яка звикла підкорятись велінням сина.

Навколо Джеймса все обертається, проте не чоловік є головним героєм. Його старша донька Мері, яка, як і решта жителів дому, намагається вижити під тиранією батька. Вона таємно зустрічається із комівояжером Денісом. Дівчина по власній наївності та нерозумінні ситуації завагітніла від хлопця. Що сталось вона розуміє лише через декілька місяців, коли мати помітила у дівчини признаки вагітності. Дізнавшись про вагітність, Деніс намагався взяти Мері заміж, але Джеймс Броуді вигнав його. Тоді хлопець вирішив заробити грошей та забрати молоду наречену до себе жити. Здавалося б, от він – промінь надії для Мері, але Деніс трагічно гине і залишає її саму. Маргарет розповіла Джеймсу про вагітність доньки, а той вигнав Мері з дому Дівчина змушена завчасно народжувати в хліву, від чого немовля помирає.

Проте є в книзі ще один герой, який має велике серце – лікар Ренвік, який давно кохає Мері. Саме він забирає до себе дівчину, допомагає їй знайти роботу, підтримує її рішення та піклується про сім`ї Броуді не дивлячись на зневагу з боку Джеймса. Більш менш позитивно роман закінчується лише для Мері.

Трагізм книги не можливо відобразити у скороченому варіанті. Для того, щоб зрозуміти всю темряву душі Джеймса і переживання Мері потрібно прочитати книгу повністю. На противагу холодності одних героїв є тепло інших, ненависть та зневага Джеймса протиставляється доброті та любові Мері. Чи зрозумів Джеймс Броуді, що згубив власну сім`ї?

Яна Бистрицька

Залишити коментар

Filed under АртХол

Юнас Бенгтсон «Листи Аміни»

Якщо люди кажуть, що ти божевільний —

твої жалюгідні протести лише доводять їх слова.

х/ф «Острів проклятих»

196545.fb2.zip

Скандинавський письменник Юнас Бенгтсон після першого ж роману «Листи Аміни» відразу здобув світову славу та популярність. Критики називали його «екстраординарним новим голосом», а читачі чекали наступної книги. У 2010 році Юнас отримав премію за точний опис характерів героїв.

Головним героєм книги є Янус, який чотири роки провів у лікарні для психічнохворих. Він намагається боротись із шизофренією, але не докладає до цього значних зусиль. Єдиною ниточкою, що зв’язує його із справжнім світом, є листи від давньої знайомої – Аміни, дівчини із Туреччини, із якою хлопець вчився в гімназії. Але несподівано вона припиняє писати та відповідати на його листи. Янус турбується за неї, тому він вирішує знайти подругу. Хлопець знає, як себе поводити та що казати для того, щоб видатись здоровим – його випускають із клініки. Борючись із хворобою, незнайомим світом навколо, він намагається знайти зниклу Аміну.

Книга безкомпромісна у своєму реалізмі. Читач поринає у світ почуттів та думок Януса, відчуває все, що доводиться пережити головному герою. З одного боку, книга розповідає про боротьбу із хворобою та відривом від реальності, а з іншого – про світ, який не сприймає людину, що мислить по-іншому. Автор відобразив всі переживання Януса: незв’язні думки, які часто змінюються, емоції, які хлопець намагається контролювати, рішення, які треба приймати, не зважаючи на біль та хворобу. Книга змушує задуматись над власними діями та своїм ставленням до інших людей.

Яна Бистрицька

Залишити коментар

Filed under АртХол

«Сушили» фото в Острозькій академії

Стартував перший день «Фотосушки» в Національному університеті «Острозька академія». Молода команда J.lab (Лабораторія журналістської майстерності) організувала нетрадиційну фотовиставку в студентському парку.

Організатор акції – студентка Анастасія Олексюк розповідає: « У моєму місті таке теж проводили, надихнула саме ця подія. Ми просто хочемо  донести до людей прекрасне. Показаати, що в Острозі багато митців та творчих людей, які заслуговують уваги. Наш захід − це певна можливість популяризувати J.Lab, та зібрати стартові кошти для розвитку лабораторії. Ми дуже раді, що у «Сушці» взяло участь так багато людей. Сьогодні тільки відкриття, тому всі бажаючі можуть приєднатися.»

DSC0245

«Cушка» – це популярний міжнародний проект популяризації та  обміну фотографіями. В акції прийняло участь вже більше 100 міст і 45 000 чоловік в різних країнах.

Суть «Сушки» полягає в тому, що будь-який учасник може повісити свої роботи на мотузки за допомогою прищіпок для білизни. В обмін на свої фотографії можна забрати будь-які інші. Свою фотографію варто підписати, залишити на звороті координати для зв’язку або незвичайне послання її майбутньому володарю.

DSC0250

Це не остання виставка у своєму роді в місті Острог. За словами організаторів, подібні виставки проводитимуться надалі.

Марта Княгніцька

фото Максим Бурда

Залишити коментар

Filed under АртХол

Як правильно використовувати картоплю за Тетяною Мялковською

Нарізати картоплю ми звикли вдома на кухні, а про самостійне пошиття одягу і не згадуємо у наш час. А  як вам можливість пошити і задекорувати авторський етно-костюм за допомогою сирої картоплі та фарби? Все це спудеї Національного університету «Острозька академія» спробували втілити в життя, але чи вдалось їм це?DSC_6292-1024x680

10 листопада в підземній Мистецькій галереї НаУ ОА відбулась зустріч із  луцькою художницею Тетяною Мялковською, яка в рамках проекту “Мистецькі зустрічі в галереї” розповіла про  історію декорування тканини від давнини до сучасності, символіку візерунків різних народів та епох. Вся зустріч була поділена на дві частини – лекція та майстер-клас з виготовлення та декорування одягу в стилі етно.

Це не перший приїзд майстрині в Острозьку академію, адже раніше пані Тетяна побувала тут в ролі художниці. Також із нею завітали Галина Черниш – художниця, яка раніше мала виставку сакральних ікон в Мистецькій галереї, та юна помічниця Анна.

DSC_6376-1024x680

Зі щирим поглядом та, накинутим на плече оригінальним етно-шарфом, Тетяна Мялковська розпочала лекцію, присвячену декоруванню тканин. Переповнена зала слухачів  дізнались як і для чого наносилися різноманітні орнаменти на одяг, які техніки для цього використовувались та що із цього запозичили сучасні модельєри та дизайнери для своїх колекцій. Із лекції зустріч плавно перетекла в майстер-клас, де студенти змогли поспілкуватися із художницею в невимушеній атмосфері, під музику, в оточенні мистецьких полотен.

Свої творчі начала студенти «вибивали» на тканині, декоруючи костюми за допомогою техніки вибійки. Вибійка, вибиванка, мальованка, друкованиця, димка — так називали в Україні тканини з візерунком, який наносили узорно-різьбленою і змащеною фарбою дошкою. Проте замість спеціальних дощечок студенти використовували картоплю. Також варто зазначити, що ручна народна вибійка — унікальне явище в українському народному мистецтві.

DSC_6338-1024x680

Попередньо подія анонсувалась як така, що створить настрій на цілий тиждень. За розповідями учасників лекції та майстер-класу, сподівання були виправдані.

Студентка Катерина Хорощак ділиться своїми враженнями: «Для мене новим було майже все. Якщо врахувати те, що я такими речами ніколи не цікавилась, то здивувалася, що слухала лекцію із захопленням. Зрозуміла, що декорування тканини – це не лише мистецтво, це історія, це таємниці символів і кодування інформації».

Також майстриня ділиться планами на майбутнє: «Було б чудово, якщо б ми організували схожий проект  на декілька днів, з цікавими майстер-класами та етно-музикою». Надіємось, що плани втіляться в життя і на цьому співпраця тільки розпочнеться.

Результати майстер-класу представлені на фешн-показі 11 листопада в Мистецькій галереї Національного університету “Острозька академія”.

Марта Княгніцька

фото Олексій Бистровський

Залишити коментар

Filed under АртХол