«5 vymir»: «Формуйте власні музичні смаки і не змінюйтесь під впливом чиєїсь думки»

Якщо для більшості українців перший день жовтня запам’ятався холодною погодою, то для спудеїв Острозької академії він став яскравим і незабутнім, адже першого жовтня альма-матер святкувала свій День народження. Весь день був насичений цікавими подіями, а завершальним акордом став акустичний вечір від «ОстоРадіо», який зумів по-справжньому зігріти душі молодих людей. Душею всього дійства без перебільшення можна назвати молоду та перспективну київську групу «5 vymir». Охочих послухати акустику було чимало, тому дехто навіть сидів на підлозі  – це створювало затишну та невимушену атмосферу. Нам вдалось поспілкуватись із хлопцями, які були приємно вражені всім.

Cьогоднішній акустичний вечір став для багатьох знайомством з вашою творчістю, скажу, що я приємно здивована. Перше питання, яке зацікавило – це назва вашої групи. Чому ви обрали саме таке ім’я для  колективу?

Поштар Костянтин (гітара, вокал): “Я колись сказав, що було б добре, як би за це питання давали гроші. А якщо серйозно, то назва нашого колективу виникла спонтанно, на той час це було просто необхідністю, не було жодних критеріїв. Для нас «5vymir» було кращим ніж щось інше.

Лазарєв Влад (клавіші, вокал): Ви знаєте, це було як у якомусь фільмі, коли багато-багато обставин сходяться разом. Саме за таких умов виникла ідея назви колективу.»

– Вам більше подобається виступати в таких затишних залах перед малою аудиторією, давати акустичні концерти чи ви надаєте перевагу великій сцені?

Лазарєв Влад: « Однозначно перед великою аудиторією. Хоча це як вибирати каву чи чай. Кава – зарядитися енергією, а чай – посидіти та відпочити. Це аналогічна ситуація. Акустичні концерти можна проводити раз на півроку, від сьогоднішнього ми отримали велике задоволення, але не факт, що ми захочемо найближчим часом його повторити.»

-Якби  у вас була можливість виїхати за кордон ви б скористалися нею чи все ж таки залишилися в Україні?

Гаркавенко Рома: «Цікаве запитання. Навіть не знаю, а в принципі дивлячись для чого. Було б круто поїхати в США чи Англію для запису на сучасній судії, в цьому є сенс. А так їхати, просто заради того, щоб там жити… я не знаю.»

Поштар Костянтин: «Ви знаєте, в Україні єдина річ, яка гальмує розвиток це артдиректори  музичних клубів. Зазвичай, це люди, які далекі від музики. А в плані аудиторії, то у нас вона найкраща. Та і взагалі, у нашій країні існують особливі молодіжні течії, яким немає аналогів у світі, але, на жаль, мало хто може це оцінити. Ми маємо з чим порівнювати, тому повірте, у нас є те, чого немає в інших. Тут ми відчуваємо себе причетними до історії, частиною чогось цілого, а це дуже важливо.»

– Людині, яка тільки розпочала знайомство з вашою творчістю, яку пісню ви б порадили послухати перш за все?

Лазарєв Влад: «Безперечно, що це пісня «Так тихо». По-перше, вона найновіша і найбільше мені подобається, а по-друге, –  найякісніше записана. Ця пісня – своєрідна мантра, її можна слухати самому вдома, або вдвох з коханою людиною. Незабаром зможете почути пісню «Я і море» – зовсім протилежна попередній. У цій пісні ми змогли зміксувати абсолютно різні стилі і в цьому її фішка.»

– А як ви ставитесь до музичних смаків сучасного покоління?

Поштар Костянтин: Не можу дати однозначної відповіді на це запитання. Кожна людина самостійно вибирає що їй слухати. Хоча, цей вибір не завжди свідомий. Ми просто  не помічаємо як нам нав’язують ту ж саму попсу. Я знаю, що у вас є власне радіо, яке популяризує якісну , хорошу музику і це надзвичайно круто. Сказати, що мені подобається те, що сьогодні відбувається в музичному світі, то ні. Можливо я трохи старомодний, але з іншого боку це така епоха, ми маємо її сприймати такою, якою вона є,  брати щось з минулого, додавати своє і отримувати нове. Щось таке, за чим би впізнавали музику нашої епохи.

Гаркавенко Рома: Можливо, я помиляюсь, але вважаю, що музика пішла від пісні, тобто з вокалу. Але зараз пісня – це не вокал, пісня – мелодія, ритм. Ми не зациклені на тому, щоб зробити щось абсолютно нове, просто воно само так виходить. Існує думка, що у кожної групи повинна бути своя фішка, але ж ти не може її з себе вичавити. Погляди на це у нас абсолютно різні, саме тому в нашій музиці кожен зможе найти щось своє.

-Цікаво було б почути, які ваші враження від сьогоднішнього виступу, міста, академії?

Поштар Костянтин: Це один із найприємніших виступів, навіть не зважаючи на те, що він був акустичним. Та і взагалі, у вас дуже красиве місто, академія. Не знаю, чи є ще в Україні міста, які наповнені таким історичним  змістом.  Тут у всіх розумні обличчя, і ви надзвичайно щирі, тому  за таких обставин я розумію, що граю для людей, які не просто прийшли посидіти, бо їм нема що робити, а  які справді вміють слухати  і цінувати те, у що ти вклав частинку себе. Наскільки я розумію, то тут вже кілька століть щось відбувається. Кожна людина, яка тут щось робить, вкладає частинку себе. І от коли творить наступна людина, вона бере звідси щось, але віддає ще більше.

-І на завершення. Що б ви хотіли побажати людям, які будуть це читати?

Терещенко Семен (ударні): Побажати? Я б хотів просто попросити людей слухати хорошу музику і формувати власні музичні смаки. Ніколи не змінюйтесь під впливом чиєїсь думки.»

BXzPu_RQ0GE

 

Uw-pB9-Fl4s

 

Розмову вела Марта Княгніцька

Advertisements

Залишити коментар

Filed under АртХол

День донора в ОА

В Національному університеті «Острозька академія» 21 жовтня відбулась акція «Blood donation day». З 9  по 13 год. всі бажаючи могли здати кров, яка зараз так потрібна.

Хоча Всесвітній день донора крові відзначають 14 червня, в Острозі вирішили приблизити цей день. Організатор акції – Діана Нагірна, розповідає: «Кров треба здавати не тільки на Всесвітній день донора. Ми проводимо акцію двічі на рік – восени і навесні, в зручні для станції дати. Така ідея не раптова, бо організовую за прикладом своєї сім’ї. За законом, ми не можемо обирати, кому йде наша кров, якщо це загальна здача – так прийнято у всьому цивілізованому світі. Цільове призначення визначається медичними службами і їх потребами, а вони зараз великі».Yr-AapgG_4U

Встигли здати кров більше 30 студентів. Учасники акції  розповідають, що персонал поводився ввічливо та тактовно: відповідали на всі запитання, пояснювали заходи безпеки та терпеливо чекали.

 Студентка Катерина Дудар рділиться враженнями: «Моєю мотивацією до здачі крові, напевно, як і в кожного, хто долучився, було бажання допомогти, а страх— це проекція в голові. Поки я чекала своєї черги в мене трусились руки. Очікувала болю та уявляла як голка впиватиметься в руку. На мій подив цього не сталось, був певний дискомфорт, але нічого смертельного чи страшного».

uN4QUZ8CNZsМарта Княгніцька

Залишити коментар

Filed under Прилавок новин

Презентація першої поетичної збірки «Стосонце» Мідної

oT835RFR1AMУкраїнська поетеса, art-менеджер PR-спеціаліст у сфері концертного промоушину та промо артистів.  Мідна (псевдонім письменниці) презентувала першу власну збірку віршів «Стосонце». Захід відбувся 12 листопада в НаУ «Острозька академія».

До збірки увійшла різна поезія: як медитативна лірика, так і серйозні, хвилюючі твори. Молода письменниця прочитала декілька віршів, переважно про природу, але був також і про кохання. Окрім того, Мідна привезла музичні відео-кліпи, написані на слова її творів. Серед них, українська група «ВоЦап», переклади віршів поклали на музику електронний дует із Вільнюса «Beissoul and Einius» та литовський інді-рок-гурт Biplan.

Письменниця розповіла про досвід виступу на «Meridian Czernowitz-2012». Мідна не встигла вчасно подати документи, щоб брати участь, тому мусила написати президенту фестивалю. «Візьміть мене – і не пошкодуєте», – написала поетеса. Вона таки виступила, а через два роки у видавництві Міжнародної літературної корпорації «Meridian Czernowitz» вийшла перша збірка поезій Мідної «Стосонце».

 

На запитання, що надихнуло писати саме у такому язичницькому напрямі, описуючи природу та її явища, вона відповіла – «Я вважаю, що жінка може бути наповненою духовно лише у спілкуванні із природою. Мене надихає вода, повний місяць.» Мідна вже давно займається йогою, є вегетаріанкою, захоплюється автентичною українською музикою та має багато інших захоплень.

Студентка Леся Цімар після презентації книги зазначила: «Загальне враження від зустрічі – позитивне. Мені сподобалось, що поетеса не лише читала вірші, а й вмикала кліпи та розповідала про себе. Але мені важко сприймати вірші без рими, які зачитала Мідна». «Сьогоднішня зустріч мене приємно вразила. Я відчуваю, що Мідна любить те, чим вона займається. Її почуття, пов’язані з досвідом створюють гармонійний дует, який синхронно працює з її внутрішніми бажаннями!», – сказала Юлія Михалецька.

Після закінчення зустрічі всі бажаючі мали змогу придбати збірку та отримати автограф Мідної.

 

автор: Яна Бистрицька

фото: Маша Кузя

Залишити коментар

Filed under АртХол

Дякую вам за куріння /Thank You for Smoking (2005)

films_6Нік Нейлор — PR-агент, який пропагує тютюнопаління. Власний розсуд підказує, що це безглуздо. Як взагалі можна розповідати про користь від куріння тютюну? Але таку вже він має основну мету. За допомогою викривлених уявлень на телебаченні Нік агітує всіх до куріння. Він володіє мистецтвом переконувати будь-кого.

Продавець смерті має талант і розвиває його. Він займається нелегкою справою, але сам також не вважає її корисною. Головний герой  популяризує куріння навіть не для слави, а лише заради грошей та утримання свого 12-річного сина.

До речі, чи не забагато Каїнового насіння з його братовбивчими генами розсіялося в цьому світі? Варто порозмірковувати над цим. Немає першої людини, яка вловлює той смертоносний звук, що котиться з екрану телебачення. Нік Нейлор не розуміє того, що його невтомну працю споживають тисячі людей. Особисте бачення подій нібито підштовхує, що Нік — людина, яка штучно створила гармонію між тютюнопалінням та суспільством. Хоча даний наркотик не має як свободи думки, так і свободи вибору.

Наприкінці фільму головний герой зізнається, що він пройшов тривалий шлях, але заради якої мети?

 

Ольга Максимець

Залишити коментар

Filed under АртХол

Все таємне стане явним

afisha_pyata_vlada   Засновник сервісу WikiLeaks займається різними видами таємної інформації. Згодом публікує їх у себе на сайті. Автор WikiLeaks — це журналіст Джуліан Ассанж, який оприлюднює секретну інформацію. Герої фільму — Джуліан Ассанж і його колега Даніель Домшайт-Берг. Через сайт, колишні друзі та колеги припиняють співпрацю.

Американська біографічна драма “П’ята влада” розповідає про життя людей, які викривають лицемірство у владній системі. Динамічно зіграний фільм взаємин засновника міжнародного соціального проекту та його прихильника. Це світ інформації, яка має велику цінність. Проте ніхто не знає, що вона може викликати незворотні наслідки. Також залишилася нез’ясованим одне питання: яка ціна таємниці і яка ціна її розголошення?

Даний фільм не є документальним, але доносить до глядача конкретну інформацію. Він створений на реальних подіях, що викриває корупцію, обман, певні таємниці. Внаслідок чого головні герої змушені глибоко вникати в суть найгостріших, найактуальніших суспільних проблем. Їх найбільш обговорюваний Інтернет-проект не залишає нікого байдужим та дещо змінює правила в житті.

Ольга Максимець

Залишити коментар

Filed under АртХол